Gryada : Womens Territory

Існує дуже ефективний та простий спосіб. Спробуймо подивитися на свої спогади як на образ. Все, що вам потрібно, – це ваша уява і бажання назавжди позбутися переживань. Постарайтеся не поспішаючи максимально докладно представляти кожен етап впливу на своє минуле.

1. Дозвольте вашому спогаду “прийти” до вас. Не заважайте собі зайвими думками та спробами осмислення. Нехай воно спливе у вашій голові якомога докладніше. Наталя (29 років): То був сірий дощовий день. Він не дзвонив, і я вирішила приїхати до нього. Чекала на нього біля виходу з роботи. У мене намокли ноги, всередині все тремтіло чи то від холоду, чи то від страху почути те, що не хочу чути. Навколо люди з яскравими парасольками, а в мене почуття, що довкола все знебарвилося.

2. Виберіть зі свого спогаду найнеприємніший момент. Ви знову відчуєте прилив образи, гніву, серце ваше тривожно заб’ється. Прислухайтеся до себе: зараз ви знаходитесь у тій «хворій» точці, яка заважала вам рухатися далі. Наталя: Він вийшов такий рідний, коханий, але такий холодний та далекий. Не дивлячись у вічі, він сказав: «Ми більше не разом». За секунду всередині все померло, Я люблю його, але якщо серце померло, то що тоді я його люблю?!

3. Спробуйте подумки зробити крок назад із вашого спогаду. Дивіться на все, що відбувається, як на картинку, як сторонній спостерігач. Наталя: Промокла дівчина із парасолькою плаче і щось каже. Він дивиться убік. Навколо дуже сиро, сіро. Сумно та важко дивитися на цю сцену.

4. Якщо у вашій свідомості події прокручуються, як у фільмі, то натисніть кнопку «стоп» на «хворому», неприємному моменті. Пам’ятайте, що ви вже зробили крок назад і тепер просто спостерігаєте.

Наталія: У дівчини, схожої на мене, точніше це я, але там, у минулому, переляканий, «убитий» погляд. Вона розгублена. Їй дуже боляче! Вона намагається зробити півкрошка до нього, а він усувається. Я це бачу, вона вся тремтить.

5.  Зараз ви намагаєтеся, щоб “Забарвлення вашого спогаду зблікли. Якщо до цього моменту ви бачили кольоровий фільм, то тепер ви зробите його чорно-білим. Продовжуємо спостерігати за тим, що відбувається. Наталя: Мій фільм і без того чорно-білий. День був сірий і дощовий, але мої почуття притуплюються… Я бачу сцену у його роботи, як стару кінохроніку… Це більше виглядає як співпереживання героїні… Я добре її розумію, але вийду із зали, і кіно залишиться за дверима.

6. Вам необхідно відсунути від себе картинку приблизно на 10-12 метрів. Тепер те, що відбувається у спогаді, ви бачите менш чітко, вловлюєте лише загальні форми. Наталія: Я бачу фігури чоловіка і жінки в масі перехожих, що біжать у своїх справах. Вона йому щось сказала, дивиться то на нього, то на калюжу біля своїх ніг. Він дивиться на всі боки і, швидше за все, хоче якнайшвидше піти.

7. Накладаємо на картинку товсте зелене скло, зазвичай таке використовують для виготовлення склотари. Тепер ви ледве вловлюєте те, що відбувається на картинці, образи розмиті. Наталя: Коли я побачила цю парочку під склом, мені полегшало. Я їх майже не бачу… У них своє життя, а у мене своє…

8. Зараз вам потрібно уявити, як ви поміщаєте свій спогад у товсту золоту раму. Можете не обмежувати свою фантазію, нехай рама буде більшою і ширшою за саму картинку. Наталя: Цей шедевр я хочу прикрасити різьбленою рамою з червоного дерева. Мені подобаються складні рослинні орнаменти. Краса! Моє минуле життя варте такого оформлення! Діти за склом, ау! Я тут!

9. Ви дуже добре попрацювали зі своїм спогадом Тепер воно знаходиться під склом і в гарній рамі. Саме час помістити його до музею Наталя: У мене буде власний музей! Я створила найкращу картину свого життя. Кохання це чудово!

10. Настав час стати перед створеною вами картиною і вимовити: «Я не буду тебе більше засмучувати. Я тебе відпускаю”.

Наталя: Я дякую тобі, що ти був зі мною. Дякую за цей дощовий день і можливість стати кращою та сильнішою. Я відпускаю тебе. Мені радісно, що я відчуваю полегшення!

11. Тепер уявіть, що перед своєю картиною ви поставили гарну огорожу, виставили охорону тощо.

Наталія: Я захистила свою картину красивими оксамитовими шнурами із золотими пензликами. Тепер я справді відчуваю, що пережила той момент і все лишилося в далекому минулому.

12. Саме час увімкнути вазі музику! Вітаємо! Ви пройшли кілька важливих кроків зі свого минулого у бік щасливого майбутнього. Можливо, зараз ви відчуваєте легку втому.

Наталя: не відчула стомлення, але є полегшення та підйом. Зник страх перед майбутнім та перед болем. З’явилися впевненість та спокій. Тепер я впевнена, у мене ВСЕ буде гаразд!