Процес формування внутрішньосімейних та позасімейних відносин, зближення точок зору, ціннісних орієнтації, уявлень, звичок молодого подружжя та інших членів сім’ї на початковому етапі подружжя протікає, за даними сімейної психології, дуже інтенсивно та напружено. Непряме відображення складності цього процесу — кількість розлучень, що виникають у цей період, та їх причини.

«Велика частина молодих сімей розпадається на самому початку спільного життя. Основні причини цього — непідготовленість до подружнього життя, незадовільні побутові умови, відсутність власної житлової площі після весілля, втручання родичів у взаємини молодого подружжя» (цит. за П. Дічюсом). Усі перелічені чинники ведуть до такого явища, як криза у шлюбі.

Психологія сім’ї: фактори напруженості подружніх стосунків у молодих сім’ях

В. П. Левкович та О. Е. Зуськова говорять про те, що істотне значення у виникненні подружнього конфлікту (криза шлюбу) на початковому етапі спільного життя мають ті очікування, які склалися у партнерів до моменту одруження. Для молодого подружжя найбільш типовими є підвищені очікування по відношенню один до одного, що нерідко є основою конфлікту при розбіжності очікувань з дійсністю.

На думку В.П. Меньшутіна, в молодих сім’ях на ранній стадії першого періоду основною причиною розлучень стає «відсутність кохання». Любов-пристрасть вже значно згасає, а інша ще не виникла.

Дж. Хейлі та М. Еріксон звертають нашу увагу на те, що сама по собі мета деяких шлюбів може призвести до того, що порушення сімейного життя розпочнуться з перших моментів існування сім’ї. Наприклад, молоді люди, які одружилися головним чином тому, що не хотіли більше жити вдома, можуть виявити, що якщо вони вже одружилися, то мета шлюбу досягнута і підстави для нього зникли. Ілюзії щодо того, яким має бути шлюб, часто виявляються дуже далекими від реальності. Іноді подружжя відчуває, що потрапило в пастку, і починає протестувати. Може виникнути боротьба за владу, молоді люди можуть виявити в собі бажання «бути самим собою» і почати поводитися так, як ніколи не поводилися раніше і зовсім не так, як очікує їхнє подружжя.

На жаль, підкреслює Навайтіс Г., у молодих сім’ях ми часто можемо побачити таку картину: подружжя всіма силами намагається змінити особистість один одного, пристосувати її до своїх побажань. Але в обох випадках – і тоді, коли вдається підпорядкувати чоловіка собі, і тоді, коли це не вдається, кінцевий результат той самий – психічна дисгармонія, яка проявляється відчуженням, постійною критикою властивостей темпераменту та характеру чоловіка. У таких сім’ях постійно виникають розбіжності через звичайні, щоденні питання (кому виявити ініціативу, кому керувати і т.д.), подружжя втомлюється від взаємного спілкування, нервує.

З перших кроків сімейного життя у молодого подружжя можуть виникнути розбіжності щодо того, якими мають бути подружні стосунки. Кожен із подружжя приносить досвід батьківської сім’ї, подружніх відносин батьків (про які іншому чоловікові, зрозуміло нічого не відомо). І досить часто в молодій сім’ї стикаються і переплітаються між собою дві «психології»: «психологія» сім’ї, в якій виріс чоловік, та «психологія» батьківської родини дружини. За такої ситуації у відносини можуть привноситися застарілі уявлення про роль чоловіка та дружини, розподіл їх обов’язків у сім’ї, застарілі погляди на виховання, взаємодію, внутрішньосімейне управління тощо.

Comments are closed.