Важко уявити гарну дівчину, від якої виходить неприємний аромат. Саме цим керувалися перші винахідники парфумів, у часи, коли часто митися було модно.

Сьогодні переважно парфумерію використовують не для відбивання неприємного запаху, а для підкреслення свого образу. Але приємного аромату непросто досягти, якщо використовувати неякісний парфум або використовувати якісний, але неправильно.

Як і багато інших товарів, парфуми духи можна придбати за допомогою інтернет-магазинів. Але не варто замовляти їх на першому порталі, що трапився, клюнув на низьку вартість. На жаль, великий ризик натрапити на підробку, у якої спільного з оригіналом – упаковка та форма флакона.

Але ефект, навіть від найкращих парфумів, здатний зіпсувати неправильне використання. У кожного знайдеться кілька спогадів про особу жіночої статі, від якої вражає ароматом так, що у оточуючих починає боліти голова і сльозиться очі. Особливим щастям можна вважати поїздку з подібною особою в транспорті.

Хоча правила правильно нанесення парфуму досить широко відомі і їх легко можна знайти за допомогою будь-якої пошукової системи. Духи потрібно наносити малими дозами на зап’ястя, за вухами та в зону декольте. А їх аромат має трохи відчувати людина, яка знаходиться від вас на відстані танцю. Тільки тоді від аромату парфумів буде приємне і хвилююче враження, що доповнює образ прекрасної леді.

А облившись, навіть найелітнішими, духами з голови до п’ят особа викличе лише бажання провітрити приміщення і швидше його покинути, не наближаючись до вищезгаданої особи ближче п’яти метрів.

Багато жінок, ганяючись за гарним одягом та якісною косметикою, зовсім забувають про свої руки. Адже будь-яка жінка могла б розглядати догляд за руками як звичне явище.

Стежити за цими ділянками тіла важливо, а також клопітно, так як шкіра на них досить чутлива, і піддається всіляким несприятливим впливам, як механічним, так і кліматичним. У зв’язку з цим піклуватися про неї слід щодня.

Почнемо з того, що мити руки варто водою теплої температури, адже холодна може спровокувати огрубіння шкіри. Далі, очищати руки слід з милом, тому необхідно використовувати тільки якісне, перевірених сортів засіб, вміст лугу в якому становить досить низький відсоток, а поживних речовин досить високий.

Цілюще на шкіру впливає протирання рук сумішшю зі нашатирного спирту (1 грам), гліцерину (30 грам), води (50 грам) і одеколону (20 грам).

Важливим показником доглянутих рук вважається використання різних масок, однією з яких є вівсяно-медова маска, для приготування якої необхідно з’єднати: 1 ст. л. молока, 1ч. л. меду, 1ст. л. олії з оливок, 3ст. л. вівсянки. Усі складові компоненти ретельно перемішуються і наносяться на шкіру рук. Через хвилин 10-20 руки ополіскуються водою або чорним чаєм.

Після подібних процедур ваші ручки набудуть м’якості та доглянутого вигляду.

Відновити баланс вологи можна у салонах за допомогою крутих процедур. Ціни звичайно не дешеві, проте обіцяють, що вже після першого курсу шкіра стане м’якою, а зморшки розгладяться. Шкіра, яка страждає від зневоднення, не обов’язково суха і тонка.

Головним недоліком є те, що верхній шар шкіри не здатний самостійно утримати вологу. Зневоднена шкіра, як і суха, лущиться, постійно відчувається стягнутість, навіть після використання спеціальних засобів. Шкіра швидше старіє, втрачає еластичність, але при цьому може навіть бути комбінованою та жирною. Коли порушений міжклітинний баланс, волога випаровується з верхніх куль шкіри дуже швидко. Через внутрішні проблеми на рівні клітинного балансу, з’являється лущення на лобі і на носі. До складу масок і сироваток, які косметолог наноситиме, найчастіше входять екстракт водоростей, що живлять амінокислоти лотоса. Від чисток, глибоких пілінгів або інших агресивних процедур найкраще відмовитися на час відновлення балансу. У зневодненої шкіри розмарин знімає запалення, а ромашка заспокоює. Також у салонах можуть запропонувати зволожуючі маски на основі жожоба та олії ши. Маска створює на шкірі невидиму плівку, яка допомагає утримати вологу всередині. Але запам’ятайте, будь-яка процедура буде набагато результативнішою у супроводі з масажем обличчя.

Процес формування внутрішньосімейних та позасімейних відносин, зближення точок зору, ціннісних орієнтації, уявлень, звичок молодого подружжя та інших членів сім’ї на початковому етапі подружжя протікає, за даними сімейної психології, дуже інтенсивно та напружено. Непряме відображення складності цього процесу — кількість розлучень, що виникають у цей період, та їх причини.

«Велика частина молодих сімей розпадається на самому початку спільного життя. Основні причини цього — непідготовленість до подружнього життя, незадовільні побутові умови, відсутність власної житлової площі після весілля, втручання родичів у взаємини молодого подружжя» (цит. за П. Дічюсом). Усі перелічені чинники ведуть до такого явища, як криза у шлюбі.

Психологія сім’ї: фактори напруженості подружніх стосунків у молодих сім’ях

В. П. Левкович та О. Е. Зуськова говорять про те, що істотне значення у виникненні подружнього конфлікту (криза шлюбу) на початковому етапі спільного життя мають ті очікування, які склалися у партнерів до моменту одруження. Для молодого подружжя найбільш типовими є підвищені очікування по відношенню один до одного, що нерідко є основою конфлікту при розбіжності очікувань з дійсністю.

На думку В.П. Меньшутіна, в молодих сім’ях на ранній стадії першого періоду основною причиною розлучень стає «відсутність кохання». Любов-пристрасть вже значно згасає, а інша ще не виникла.

Дж. Хейлі та М. Еріксон звертають нашу увагу на те, що сама по собі мета деяких шлюбів може призвести до того, що порушення сімейного життя розпочнуться з перших моментів існування сім’ї. Наприклад, молоді люди, які одружилися головним чином тому, що не хотіли більше жити вдома, можуть виявити, що якщо вони вже одружилися, то мета шлюбу досягнута і підстави для нього зникли. Ілюзії щодо того, яким має бути шлюб, часто виявляються дуже далекими від реальності. Іноді подружжя відчуває, що потрапило в пастку, і починає протестувати. Може виникнути боротьба за владу, молоді люди можуть виявити в собі бажання «бути самим собою» і почати поводитися так, як ніколи не поводилися раніше і зовсім не так, як очікує їхнє подружжя.

На жаль, підкреслює Навайтіс Г., у молодих сім’ях ми часто можемо побачити таку картину: подружжя всіма силами намагається змінити особистість один одного, пристосувати її до своїх побажань. Але в обох випадках – і тоді, коли вдається підпорядкувати чоловіка собі, і тоді, коли це не вдається, кінцевий результат той самий – психічна дисгармонія, яка проявляється відчуженням, постійною критикою властивостей темпераменту та характеру чоловіка. У таких сім’ях постійно виникають розбіжності через звичайні, щоденні питання (кому виявити ініціативу, кому керувати і т.д.), подружжя втомлюється від взаємного спілкування, нервує.

З перших кроків сімейного життя у молодого подружжя можуть виникнути розбіжності щодо того, якими мають бути подружні стосунки. Кожен із подружжя приносить досвід батьківської сім’ї, подружніх відносин батьків (про які іншому чоловікові, зрозуміло нічого не відомо). І досить часто в молодій сім’ї стикаються і переплітаються між собою дві «психології»: «психологія» сім’ї, в якій виріс чоловік, та «психологія» батьківської родини дружини. За такої ситуації у відносини можуть привноситися застарілі уявлення про роль чоловіка та дружини, розподіл їх обов’язків у сім’ї, застарілі погляди на виховання, взаємодію, внутрішньосімейне управління тощо.

У суспільстві поширена занепокоєння щодо нестабільності шлюбу та сім’ї. Причинами для занепокоєння служать: громадянські шлюби, шлюби між підлітками, подружня невірність, розлучення, множинні шлюби, «війна» між представниками різних статей, чільна роль матері, слабкість батьків, зниження батьківського авторитету, зруйноване сімейне вогнище, емоційно – травмовані діти, анархізм , тенденція до делінквентності

Всім цим проблемам супроводжує зростаюче розчарування у традиційних цінностях шлюбу та сім’ї. Існуюча нестабільність шлюбних зв’язків зумовлена ​​загальною нестабільністю сім’ї як системи. Оскільки всі сфери життя людини – сім’я, суспільство, культура – ​​перебувають у стані руху, шлюбні відносини неминуче відображають загальні тенденції до змін та нестабільності.

Психологія сімейного життя каже – шлюб не можна звести виключно до сексу, він визначає весь спосіб життя. Це партнерство у праці, життєвих радощах та печалі. Розлади подружніх взаємин неможливо знайти зрозумілі під час розгляду в соціальному вакуумі. Сумісність або несумісність партнерів, з погляду психології сімейного життя, може бути належним чином оцінена лише в рамках сім’ї як єдиної поведінкової системи з домінуючими цінностями та певним організаційним патерном. Подружню адаптацію слід розглядати у більш загальній системі взаємовідносин, що відображають індивідуальні зв’язки кожного з партнерів із батьківською сім’єю та соціальним оточенням в цілому.

Психологія сімейного життя: що є адаптація у сімейних відносинах?

На думку Шуман С.Г. і Шуман В.П., термін «адаптація» у сенсі слова розуміється як пристосування до навколишнім умовам. При цьому особливо виділяють соціальну адаптацію як «інтегративний показник стану людини, що відображає її можливості виконувати певні біосоціальні функції: адекватне сприйняття навколишньої дійсності та власного організму; адекватна система відносин та спілкування з оточуючими; здатність до праці, навчання, до організації дозвілля та відпочинку; здатність до самообслуговування та взаємообслуговування в сім’ї та колективі; мінливість (адаптивність) поведінки відповідно до рольових очікувань інших». Практично, все сказане може бути віднесено і до шлюбно-сімейної адаптації, що вивчається у рамках психології сімейного життя.

Категорія “адаптація”, як вважає В.В. Сисенко є центральною в психології шлюбно-сімейних відносин. У процесі адаптації прийнято виділяти два рівні – біологічний та психологічний. Перший включає пристосування організму до стійких умов фізичного середовища, що змінюються. Психологічний аспект адаптації охоплює «пристосування людини як особистості до існування в суспільстві відповідно до вимог даного суспільства та з власними потребами та інтересами».

Т. Б. Карцева (цит. по), оцінюючи шлюб як «одна з поворотних подій у житті людини», вказує, що йдеться про зміну «всієї ситуації розвитку особистості, веде до зміни ролей, які людині доводиться грати, зміні кола осіб , включених у взаємодію Космосу з ним, спектру вирішуваних проблем та способу його життя». Природно, що вчинення таких етапних життєвих подій, що включають як позитивні, так і негативні за своєю модальністю, «призводить до особистісної зміни, розбудови всієї системи «Я» і дуже болісно переживається особистістю».

До шлюбу у молодої людини існує вже сформований образ Я. Після укладення шлюбу подружжя виявляється у ситуації неможливості жити як і раніше, що посилює нестійкість стану та незадоволеність. «Однак, вже на початку ведеться робота з «набуття Я», ускладнюється і диференціюється рефлективне «Я», ведеться робота з подолання внутрішньоособистісних протиріч у тому, щоб побудувати новий, ускладнений і досить стійкий образ».

У період адаптації вважають Шуман С.Г. і Шуман В.П., як у стабільних, так і нестабільних сімей має місце неузгодженість потреб в окремих сферах сімейного життя: у стабільних пар воно незначне, у нестабільних — значне. Ця незначна розбіжність у стабільних пар надає можливість поступового розвитку та вдосконалення відносин. Молоді сім’ї є дуже нестабільними утвореннями, почуття до чоловіка несуть як потужний позитивний, і негативний заряд (велика амбівалентність почуттів).